Вайнсбурґ, Огайо

Ця книжка однозначно рекомендується фанам «Дублінців» Джойса, петербурзьких оповідань Гоголя, творчого спадку Достоєвського і вобще будь-яких історій драм і радостей малої людини. Вулички цього вигаданого провінційного містечка населені людьми настільки чудернацькими і по-гротесковому трагічними, шо у цій своїй трагічності вони аж стають смішними і дещо мультяшними, геть зовсім як у «Трьох білбордах за межами Еббінга, Міссурі». Є тут і самашедший дід, який живе серед вигаданих друзів, бо з реальними спілкуватися йому тяжко, і жіночка, яка дуже шкодує, шо не народилася чоловіком, але не тому, шо зазнає якоїсь дискримінації, зовсім нє. Просто, якби вона була чоловіком, то мала б повне право трощити кулаками єбучки усім навколо, чого порядній, молодій і незаміжній жінці не положено. У своїй майстерності підбирати слова і будувати рядок дядя Шервуд досягнув рівня боженьки і раз за разом вправно грає на тоненького, висловлюючись по-футбольному. Вміє він описати ті напівсформовані й недовисловлені речі, що нутрують в душі у кожного, та які годі описати чи пояснити будь-якою людською мовою. Словом, відмінність генія полягає у тому, шо він схожий на усіх, але ніхто не схожий на нього.

(с) Борис Превір, перекладач